Ізоморфність вимагає взаємно однозначної відповідності символів: кожен символ переходить рівно в один символ , і різні символи переходять у різні символи .
Найпоширеніша помилка — перевірити лише один напрямок. Наприклад, рядки aab і ccc: відображення a \to c, b \to c узгоджене «зліва направо», але не є взаємно однозначним, тому рядки не ізоморфні.
Тому підтримуємо два відображення: з символів s_1 у символи s_2 і у зворотний бік. Проходимо рядки паралельно і для кожної позиції :
якщо для s_1[i] ще не визначене, а для s_2[i] теж ні — задаємо обидва;
якщо визначені, перевіряємо, що f(s_1[i]) = s_2[i] та g(s_2[i]) = s_1[i];
будь-яка невідповідність означає No.
Перед усім цим обов'язково порівняйте довжини: різні довжини одразу дають No.
Оскільки алфавіт — лише малі латинські літери, замість словників зручно взяти два масиви на елементів. Складність — .